Право власності - Правознавство - Уроки, реферати, виховні роботи та багато іншого - Обмін досвідом


Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

чат

200

Наше опитування

Чи потрібне зовнішнє оцінювання
Усього відповідей: 235

Статистика


Усього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Стаття » Правознавство

Право власності
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, правознавці називають ці права тріадою власності. Ці правомочності становлять зміст права власності. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Законодавство України проголошує принцип, відповідно до якого власність зобов’язує. У тому числі власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності за суб’єктом можна поділити на:
право власності Українського народу
право приватної власності
право державної власності
право комунальної власності



Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Наприклад, у приватній власності не можуть перебувати бойові отруйні речовини або ж спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, а щодо гладкоствольної мисливської зброї та пам’яток історії передбачено спеціальний порядок набуття права власності. А от закони Канади стосовно права приватної власності на зброю є більш м’якими, зокрема закон провінції Альберта зобов’язує надати колишньому ув’язненому, який щойно звільнився із в’язниці, заряджений пістолет та коня для того, щоб він міг залишити місто.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів – дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Способи набуття права власності можна поділити на первинні та похідні. Первинні: виробництво речі (новостворене майно), переробка речі (специфікація), отримання плодів та доходів, знахідка, скарб. Похідні: набуття за правовими угодами, отримання у спадщину, перехід за набувальною давністю.



Особливості набуття права власності за окремими підставами такі:
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Однак, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.
Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.
Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо:
не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі
власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування.
Аналогічно, якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців – щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
Проте, у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Право власності припиняється у разі:
відчуження власником свого майна
відмови власника від права власності
припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі
знищення майна
викупу пам’яток історії та культури
викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю
викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене
звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника
реквізиції
конфіскації
припинення юридичної особи чи смерті власника

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Спільна власність поділяється на спільну часткову та спільну сумісну.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, а власність двох або більше осіб без визначення таких часток є спільною сумісною власністю. Наприклад, майно подружжя є спільною сумісною власністю, тому кожний із подружжя має однакові права на все майно, а от майно учасників товариства належить їм на праві спільної часткової власності, це значить, що кожний із учасників має в ньому частку, яка пропорційна його внеску в майно товариства.

Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Однак у праві спільної часткової власності співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою, оскільки вона вже відома. Співвласник має право на виділення у натурі частки із майна, що є у спільній власності.
Категорія: Правознавство | Додав: stdynzosh (01.05.2009)
Переглядів: 693 | Рейтинг: 0.0/0
Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можеть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]