Реферат на тему: Подання поверхонь і растрових карт - Геогрфія - Уроки, реферати, виховні роботи та багато іншого - Обмін досвідом


Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

чат

200

Наше опитування

Чи потрібне зовнішнє оцінювання
Усього відповідей: 235

Статистика


Усього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Стаття » Геогрфія

Реферат на тему: Подання поверхонь і растрових карт

Подання поверхонь і растрових карт

Для растрових даних, поданих у вигляді безперервних повер­хонь, у різних ГІС-пакетах передбачені кольорові або чорно-білі палітри. Палітра являє собою послідовність кольорів або яск­равості, за допомогою яких на екрані або папері відображають­ся числові значення комірок растрової поверхні. Кількість ко­льорів у палітрі обмежена; як правило, використовується 16 або 256 градацій кольору, розміщених у певному порядку. При візуалізації перший колір палітри присвоюється найменшим зна­ченням поверхні, останній - найбільшим, іноді доступний ре­верс (зворотний порядок проходження кольорів). Для визна­чення послідовності присвоєння градації кольору конкретним числовим значенням відображуваної поверхні використовуються різні методи. Зміна подання растрової карти може бути досяг­нута за допомогою різних методів групування (класифікації) значень, зміни кількості класів, різних методів присвоєння ко­льору різним класам значень.

При використанні лінійної класифікації весь діапазон зна­чень рівномірно розподіляється між мінімальним і максималь­ним значеннями, ширина класів однакова, кожний клас відпові­дає порядковому кольору палітри. Таке подання найбільш оп­тимальне при рівномірному розподілі значень в інтервалі між найбільшими і найменшими значеннями поверхні (наприклад, при відображенні цифрових моделей рельєфу з рівномірним кро­ком висотних рівнів). Наведені різні варіанти візуалізації карти, що являє мережу елементарних водотоків у межах басейну ріки. Значення кожної комірки растра відображає кіль­кість комірок, які знаходяться вище за течією (з яких дана комі­рка одержує водне живлення). Змінюючи верхнє значення відо­бражуваного діапазону, можна одержати різні варіанти видимос­ті водотоків різного класу.

У межах поверхонь, отриманих розрахунковими методами, часто спостерігаються одиничні аномально високі або низькі зна­чення. При використанні лінійної класифікації ці аномальні зна­чення приводять до угрупування основної маси значень в один-два класи і Появи значної кількості порожніх класів. У цих випадках рекомендується використання логарифмічної або експоненційної класифікації (ширина кожного наступного класу збільшується у відповідній залежності). Якщо аномальні зна­чення є наслідком похибки розрахункового методу, їх виведен­ня можна відмінити, знайшовши мінімальні і максимальні зна­чення для відображення поверхні. наведена карта того самого басейну ріки в логарифмічній шкалі.

Варіанти візуалізації карти, що являє мережу елементарних

водотоків, при зміни верхнього значення відображуваного діапазону:

а) до 100 000 комірок; б) до 10 000 комірок; в) до 1 000 комірок;

г) до 100 комірок

Залежно від використовуваних кольорів і порядку їхнього проходження палітри бувають монохромними (від білого через збільшення насиченості до базового кольору), двоколірними (два базових кольори на кінцях палітри і перехідні кольори між ними), багатоколірними (у палітрі кілька базових кольорів з перехід­ними ділянками між ними). Для передачі різних характеристик поверхонь можуть використовуватися палітри з різною плавніс­тю передачі кольору, а так само з різкими змінами колірного тону для підкреслення градієнтів.

Візуалізація карти, що являє мережу елементарних водотоків, у логарифмічній шкалі

Для відображення поверхонь у системах роботи з растро­вими даними може бути передбачено кілька десятків стандарт­них палітр, а також надані можливості для створення палітр користувачем. Для відображення класифікованих растрових карт (наприклад, для меж землекористування чи ґрунтових ареалів) використовуються спеціальні переривчасті палітри, у яких сусідні кольори підбираються з максимальними розбіж­ностями.

При відображенні поверхонь також використовується ме­тод побудови ізоліній. Користувач може використовувати різні методи класифікації для визначення кроку ізоліній, а так само колір ізолінії залежно від її числового значення. Деякі про­грамні оболонки дозволяють підписувати значення ізолінії, крес­лити бергштрихи, згладжувати ізолінії за допомогою сплайнових функцій.

Метод затінення (відмивання) рельєфу добре виявляє і ві­дображає топографічні поверхні. У цьому випадку задаються кутове азимутальне положення й висота над горизонтом дже­рела освітлення, розраховується кут падіння променів на різні ділянки поверхні, розраховується рівень насиченості базового залежно від освітленості елемента растра. Такі напівтонові карти часто використовуються для відображення рельєфу при створенні поліграфічних макетів політичних карт країн, мате­риків і світу.

Метод побудови векторів відображає напрямок відхилення (зміни температур, концентрації, тиску) між сусідніми елемента­ми поверхні. Напрямок відображається за допомогою стрілок, так само для відображення градієнта між сусідніми елементами растра може використовуватися різний колір або товщина стрі­лок. За необхідності суміжні елементи растра групуються в блоки певного розміру (2x2; 5x5; 10x10 комірок, інші довільні значен­ня), у цьому випадку стрілка характеризує середній напрямок зміни значень для всіх елементів блока.

Метод тривимірних (3D) блок-діаграм використовує кіль­ка типів відображення рельєфу: у вигляді профілів по одній з горизонтальних осей, у вигляді сітки профілів по обох горизо­нтальних осях (каркасне зображення), у вигляді трикутних граней TIN-моделі рельєфу. Так само можуть відображатися ізолінії рівних значень поверхні з рівномірним або змінним кроком. Задаються вертикальний і горизонтальний кути для огляду отриманого тривимірного зображення, вертикальний масштаб, проекція відображення (ортогональна або перспектив­на), обмеження перегляду по вертикальних і горизонтальних осях, обрізка країв області блок-діаграми за визначеним кон­туром. Колір каркасних ліній та ізоліній задається як залеж­но від значень комірок растра поверхні за палітрою, так і вру­чну користувачем.

На тривимірну блок-діаграму можливе накладення інших типів зображень - контурних і векторних карт, безперервних або дис­кретних текстур, а також графічних файлів із сканованими кар­тами чи аерокосмознімками.

На основі блок-діаграм за наявності в ГІС-пакеті відповідно­го функціонального модуля будуються різні анімаційні схеми перегляду - задаються напрямок і кут огляду спостережної ка­мери, положення джерела висвітлення, траса руху точки огляду та ін. Отримані зображення з високою фотореалістичною якістю записуються в спеціальний файл із визначеним часовим кроком, на основі окремих кадрів будуються анімаційні фільми з можли­вістю перетворення і перегляду в стандартних відеоформатах. Такі методи візуалізації використовуються в різних авіаційних або суднових тренажерах, на яких екіпажі освоюють дії в обста­новці визначеного аеропорту, протоки та ін.

Категорія: Геогрфія | Додав: stdynzosh (13.04.2009)
Переглядів: 474 | Рейтинг: 0.0/0
Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можеть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]