Поняття файла. Ім’я та розширення файла. Шлях до файла. - Інформатика - Уроки, реферати, виховні роботи та багато іншого - Обмін досвідом


Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

чат

200

Наше опитування

Чи потрібне зовнішнє оцінювання
Усього відповідей: 235

Статистика


Усього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Стаття » Інформатика

Поняття файла. Ім’я та розширення файла. Шлях до файла.

Тема уроку:                 Поняття файла. Ім’я та розширення файла. Шлях до файла.

Мета уроку:                 Надати учням основні знання про файлову систему.

Обладнання уроку:    

Тип уроку:                  урок-лекція.

Тривалість уроку:       45 хвилин.

 

 

Хід уроку:

1.     Організаційна частина. (2-3 хв.)

З дзвінком захожу в клас, чекаю, поки учні заспокояться, вітаюсь, запитую в чергових, хто відсутній, відмічаю.

 

2.     Пояснення нового матеріалу.

Одним з основних понять при роботі з комп’ютером є поняття файлової системи.

Файлом називається іменована область на диску комп’ютера. Мається на увазі, що певний вид інформації (графічна, текстова, звукова, відео та ін.) має унікальне ім’я, яке використовується для пошуку інформації та для того, щоб користувач мав змогу визначити тип інформації за іменем файла. У ім’я файла також входить розширення файла. Розширення вказує користувачеві, який тип інформації зберігається у файлі.

У найбільш поширених системах MS-DOS та Windows ім’я файлу та його розширення розділяються крапкою. Розширення файлу складається з трьох літер, а ім’я – максимум з восьми у MS-DOS та максимум з 256 символів у Windows.

Наприклад, REFERAT.DOC, TRAIN.BMP, SCHOOL.AVI.

Перший файл, очевидно, зберігає документ з рефератом, другий – графічне зображення потягу, третій – відеозапис шкільного свята.

Всі файли поділяються на ті, що зберігають програми і призначені для виконання, та файли, що зберігають іншу інформацію. Загальноприйнятими розширеннями файлів першої категорії є COM, EXE, BAT.

Файли другої категорії можуть мати розширення:

DOC, TXT, LEX, WRI – текстові файли;

BMP, GIF, JPG, RLE, WMF – графічні файли;

AVI, MPG, DAT – відеофайли;

WAV, PCM, MP3 – звукові файли;

Крім основних вищеперерахованих розширень є дуже багато інших, і вони використовуються різними програмами.

Файли зберігаються на дисках. На диску може бути кілька мільйонів або навіть мільярдів файлів. Для того, щоб зробити зручним їх пошук, вони зберігаються в директоріях (або каталогах, папках), відсортовані по темах та належностях до певних програм. Ця ситуація схожа на розміщення документації деякої організації: в одній шафі зберігаються документи для податкової інспекції, в іншій – наукові розробки, в третій – замовлення, і т.д. В кожній шафі є, скажімо, 12 ящичків, по одному на кожен місяць року, в кожному ящику документи розділено по папках в алфавітному порядку, і т.д.

На кожному диску комп’ютера є так звана головна (або коренева) директорія (тільки одна на кожен диск), в якій можуть зберігатися як файли, так і інші директорії. Ці директорії є директоріями другого рівня. В цих директоріях також можуть зберігатися файли і директорії, які відносяться до другого рівня. Рівнева (або деревовидна) структура файлів дає змогу користувачеві швидко знайти необхідний файл.

Наприклад, в системі Windows всі документи зберігаються в директорії Мои Документы, директорія VIDEO напевне зберігає відеофайли.

Для того, щоб вказати місцезнаходження файла, існує поняття шляху до файла. Наприклад, шлях C:\MUSIC\VV\tanci.wav вказує, що звуковий файл із записом пісні гурту “Воплі Відоплясова” “Танці” зберігається у директорії VV, яка, в свою чергу, знаходиться у директорії MUSIC, що розташована у кореневій директорії диску С.

Потрібно зазначити, що назви дисків комп’ютера мають певну систему: дисководи для гнучких дисків позначаються літерами А, В, жорсткі диски – літерами С, D, E, і т.д. за кількістю дисків. Якщо в склад комп’ютера входить пристрій для читання лазерних дисків, то він зазвичай є останнім у списку дисків комп’ютера.

Диски бувають логічними та фізичними. Фізичні диски – це, по суті, механічні пристрої. Їх може бути кілька (зазвичай, максимум два). На фізичному диску може бути один або декілька логічних дисків. Вони і позначаються літерами: спочатку перелічуються логічні диски на першому фізичному диску, потім на другому.

Формат запису імені диску такий: спочатку записується літера диску, потім двокрапка. Наприклад, С:.

Як видно з прикладу шляху до файла, спочатку записується ім’я диску, потім зворотна риска дробу “\”, що позначає кореневу директорію, потім імена директорій із завершальною зворотною рискою дробу (MUSIC\) – це відрізняє ім’я файла від імені директорії, потім – ім’я файлу з розширенням. Шлях до файлу записується у зворотному порядку до того, як би ми охарактеризували місцезнаходження файла.

Шлях до файла необхідний для того, щоб вказати якійсь програмі, який файл вона може використати, тому що файлів з іменем, скажімо, KURSOVA.TXT може бути декілька, але вони знаходяться в різних директоріях. В одній директорії може бути тільки один файл з даним іменем.

Структура файлів та команди для роботи з ними складають файлову систему. Команди для роботи з файлами розглянемо на наступних заняттях.

 

3.     Підсумок уроку.

Урок закінчено, до побачення.

Категорія: Інформатика | Додав: stdynzosh (23.03.2009) | Автор: Олександр
Переглядів: 14479 | Рейтинг: 0.0/0
Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можеть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]