Масиви. Частина 1. - Інформатика - Уроки, реферати, виховні роботи та багато іншого - Обмін досвідом


Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

чат

200

Наше опитування

Чи потрібне зовнішнє оцінювання
Усього відповідей: 235

Статистика


Усього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Стаття » Інформатика

Масиви. Частина 1.

Тема: Масиви.

Мета: – ознайомити учнів з поняттям масиву, виробити навички користування масивом  при складні програм;

       розвинути кмітливість, логічне мислення;

       виховати інтерес до навчального предмету.

Тип уроку: лекція з елементами бесіди.

Тривалість уроку: 45 хвилин.

 

Хід уроку

І. Організація класу.

Добрий день, діти! Попорошу вас приготуватися до уроку. Чи виникли якийсь запитання стосовно домашнього завдання (якщо так, то одразу їх з’ясовуємо).

ІІ. Мотивація вивчення даних структур.

У розглянутих раніше прикладах програм ми проводили обробку одиничних даних – значень простих змінних. При розв’язуванні практичних задач часто доводиться аналізувати не окремі значення, а деякі сукупності таких значень, наприклад при табличному задані функції. Такі дані об’єднуються в різні структури, найпростішими з яких є масиви.

ІІI. Пояснення нового матеріалу.

Відкрийте свої зошити і запийте сьогоднішнє число. Отож, сьогодні ми з вами будемо вивчати один з видів структур – “масиви”.

Дамо поняття масиву. Масив – це впорядкований іменований набір із фіксованої кількості однотипних даних. Доступ до будь-якого елементу масиву здійснюється за його номером. У масиви можна об’єднувати результати експериментів, списки прізвищ співробітників, різні складні структури даних. Наприклад, список учнів у класному журналі є масивом. У масиві дані розрізняються за своїми порядковими номерами (індексами). Якщо кожний елемент масиву визначається за допомо­гою одного номера, то такий масив називається одновимірним, якщо за двома – то двовимірним. Двовимірний масив – це таблиця з рядків і стовпців. У таблицях перший номер вказує на рядок, а другий – на положення елемента в рядку. Усі рядки таблиці мають однакову довжину.

Одновимірний масив може бути набором чисел, сукуп­ністю символьних даних чи елементів іншої природи (навіть масив масивів). Так само, як і в послідовності, в одновимірному масиві можна вказати елемент з конкретним номером, наприклад а5, або записати загальний вигляд елемента, вико­ристовуючи як індекс змінну і, вказуючи діапазон її зміни:

a[i] , i=1, 2    n.

Задачі, в яких використовуються масиви, можуть мати різне формулювання. Наприклад, задача починається зі слів «Дано n чисел...» і далі вказується, що треба зробити з цими числами. При написанні програми мовою Паскаль для роз­в'язання подібної задачі слід виконати такі дії:

1)  визначити, які числа задані: цілі чи дійсні; якщо про це
конкретно не сказано, то краще вважати їх дійсними;

2)  назвати весь масив одним ім'ям (це ім'я буде викори­стовуватись для кожного елемента, тільки до імені масиву додаватиметься номер елемента – індекс);

3)  описати масив у розділі змінних var, тим самим відвести місце в пам'яті для масиву;

4)  ввести дані до пам'яті.

В описі масиву використовують спеціальне слово array (масив), після якого у квадратних дужках через дві крапки вказують діапазон змінювання номерів елементів, далі слово of (із) і тип даних масиву. Коли транслятор зустрічає опис масиву, він відводить для нього стільки послідовних ділянок пам'яті, скільки вказано в квадратних дужках, і такої довжи­ни, яка відповідає типу даних у масиві. Здебільшого номери елементів змінюються від 1 до заданого числа n, яке є ocтаннім значенням (верхньою межею) номера елемента ма­сиву. Значення n можна задати в розділі констант (const). Приклад опису масиву:

const n = 10;

var a: array [1..n] of real;

Цей опис означає, що для масиву a буде відведено десять ділянок оперативної пам'яті по шість байтів кожна. У Пас­калі імена цих ділянок записуються так:

a[1], a[2], a[3], a[4], a[5], a[6].

В описі після імені масиву а ставиться двокрапка, після якої вказується тип даного – масив. Якщо в програмі кілька масивів одного розміру і типу, то, як і для простих змінних, їх імена можна задати через кому, а потім, після двокрапки, вказати опис масиву.

Для введення даних у пам'ять необхідно організувати цикл. Оскільки введення описаного масиву а може мати вигляд:

for і := 1 to n do read(a[i]);

Значення, що вводяться, набираються на клавіатурі і відокремлюються одне від одного пропусками, після чого натискається Enter. Введення можна прокоментувати і вво­дити кожне дане в окремому рядку після підказу:

for і := 1 to n do

begin

write ('a [', і, '] = ');

readl n(a[i])

end;

 

При обробці масивів розв'язування багатьох задач ба­зується на простіших задачах: обчислення суми (добутку) елементів масиву; знаходження найбільшого (найменшого) елемента; упорядкування елементів за зростанням або спа­данням. Розглянемо ці базові задачі.

Категорія: Інформатика | Додав: stdynzosh (23.03.2009) | Автор: Олександр
Переглядів: 1221 | Рейтинг: 0.0/0
Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можеть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]