Підпрограми. Опис підпрограм мовою програмування. Типи підпрограм. Звернення до підпрограм у програмах.Частина 1 - Інформатика - Уроки, реферати, виховні роботи та багато іншого - Обмін досвідом


Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

чат

200

Наше опитування

Чи потрібне зовнішнє оцінювання
Усього відповідей: 235

Статистика


Усього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Стаття » Інформатика

Підпрограми. Опис підпрограм мовою програмування. Типи підпрограм. Звернення до підпрограм у програмах.Частина 1

Тема:  Підпрограми. Опис підпрограм мовою програмування. Типи підпрограм. Звернення до підпрограм у програмах.

Мета:  Ознайомити дітей з типами підпрограм, навчити дітей описувати підпрограми мовою програмування.

Тип: Комбінований урок.

Вид: Пояснення нового матеріалу.

Обладнання:  Кодоскоп.

Наочність:      Плівки для кодоскопу.

Тривалість:    45 хвилин.

 

         Література для учнів:

Верлань А.Ф, Апатова Н.В. “Інформатика 10-11”.

 Література для вчителя:

1.     Симонович “Информатика. Базовий курс”.

2.     Руденко “Практичний курс інформатики”.

3.     Макарова “Інформатика 10-11”.

 

План уроку

1.     Підпрограми-процедури

2.     Процедури без параметрів.

3.     Процедури з параметрами.

4.     Підпрограми-функції.

Хід уроку

1.Організаційна частина.

                        Добрий день, діти, сідайте!

                        Хто сьогодні черговий?

                        Хто відсутній?

                        Хто сьогодні не готовий до уроку?

2. Актуалізація опорних знань.

1. Які ви знаєте базові структури алгоритмів?

— О.В.: Слідування, розгалуження, повторення.

2. Який вигляд заголовку програми в Паскалі.

— О.В.: Program “назва”.

3. З чого складається програма на мові Паскаль?

— Програма на  мові  Паскаль складається із заголовку

      program  <iм'я> (input, output);

i власне програми, що називається блоком.

 4. Які розділи містить блок?

 — Блок містить розділи:

1.         розділ модулів                - uses

2.         розділ міток                    -  label

3.         розділ констант              - const

4.         розділ типів                    - type

5.         розділ змінних                - var

6.         розділ операторів           - begin  … end.

  1. Вивчення нового матеріалу.

— Добре діти, ми з вами повторили основні поняття.

— Давайте поговоримо про проблеми, які виникають під час роботи в середовищі програмування.

— При розробці програми іноді з'являються повторювані групи дій або виникає необхідність поділити програму на функціональні модулі, зробити її структуру ієрархічною. Для цього у всіх мовах програмування існують засоби організації підпрограм. При розв'язанні складної задачі рекомендується спочатку алгоритм, а потім і програму розроблювати «зверху вниз», від більш загального плану до докладного, У такому вигляді головна програма відповідає укрупненому плану розв'язання задачі, а її команди — виклику відповідної підзадачі, реалізованої у вигляді підпрограми. Ідучи таким шляхом створення програми, можна окремі функції, що найбільш часто використовуються, реалізувати спочатку у вигляді невеликих підпрограм, перевірити їх на контрольних прикладах і, переконавшись у правильності, включати їх до складу основної програми. Це зручніше робити, маючи в розпорядженні мову, яка дозволяє повністю виділити підпрограму з тексту основної програми у вигляді окремого модуля. Використання підпрограм дозволяє розробляти програму частинами, доручати реалізацію великих проектів окремим групам розробників.

        Давайте запишемо: число, класна робота і далі запишіть, будь ласка, тему та план сьогоднішнього уроку:

ТЕМА: ПІДПРОГРАМИ.

Подпись: 1. Підпрограми-процедури
2. Процедури без параметрів.
3. Процедури з параметрами.
4. Підпрограми-функції.

ПЛАН.

У Паскалі підпрограма є частиною основної програми, її опис дається між розділом var головної програми та її програмним блоком (першим begin). Підпрограм може бути декілька, їх описи розміщуються у довільному порядку один за одним. Опис підпрограми можна порівняти із записуваною в математиці формулою «у загальному вигляді», в яку при розрахунках підставляються конкретні значення. Як і формулу, підпрограму можна використовувати для різних даних, які передаються з програми, що її викликає. Тому параметри, які використовуються в описі підпрограми, називають формальними, а параметри, над значеннями яких виконуються операції, вказані в підпрограмі, називають фактичними.

Давайте запишемо в зошити:

Підпрограма — це спеціально оформлений алгоритм, який можна використовувати багато разів при розв'язуванні задач.

У Паскалі розрізняють два види підпрограм: процедури і функції. Основна різниця між ними полягає в тому, що процедура може мати будь-яку кількість вхідних і вихідних даних (параметрів), а функція — довільну кількість вхідних і тільки одне вихідне значення.

Підпрограми мають структуру, аналогічну до структури головної програми. Вони починаються з заголовка із спеціальним словом — ознакою підпрограми, далі вказується ім'я підпрограми і, при потребі, список формальних параметрів. Далі розміщуються всі розділи описів, які є в головній програмі: мітки, константи, типи і змінні. У цих розділах описуються дані, які використовуються тільки всередині підпрограми. Такі дані називаються локальними, У підпрограмі можуть використовуватися також змінні, описані у викликаючій програмі. Такі змінні називаються глобальними. Вони можуть використовуватися не лише програмами, які викликають, а й підпрограмами.

При роботі з підпрограмою завжди виділяється два етапи: опис підпрограми, тобто запис алгоритму розв'язання
задачі в спеціальній формі, і виклик підпрограми — передача їй даних на обробку з викликаючої програми та отримання результатів.

ДАВАЙТЕ ЦЕ СОБІ ЗАПИШЕМО.

Розглянемо способи організації підпрограм у Паскалі.

Підпрограми-процедури. Процедура — це підпрограма, яка має будь-яку кількість вхідних і вихідних даних. Процедура може бути описана без параметрів і з параметрами. Параметри в заголовку процедури використовуються для обміну інформацією між процедурою і програмою, яка її викликає. Вони визначають дані, які передаються на обробку до процедури, і дані, .які отримуються у вигляді результатів.

Процедури без параметрів. Опис процедури має такий вигляд:

Подпись: procedure ім'я;
{опис локальних змінних}
begin
 {оператори} 
 end;
(кодоплівка)

 

Процедура без параметрів може реалізовувати будь-який алгоритм. Усі змінні, з якими проводять дії оператори процедури, визначаються у викликаючій програмі, їм присвоюються потрібні для виконання процедури значення. Для виклику процедури без параметрів просто вказується її ім'я.

Розглянемо приклад обчислення найменшого спільного кратного двох натуральних чисел НСК(Х,У), яке можна знайти, використовуючи найбільший спільний дільник (НСД) цих чисел, за формулою ндк(х, y)=х-у/нсд(х, y).

При складанні програми оформимо як процедуру без параметрів програму Е7 — обчислення НСД за алгоритмом Евкліда. Результат роботи процедури заносимо до ділянки з іменем М. Змінна М описується як глобальний параметр, вона використовується і у викликаючій програмі, і в процедурі. У програмі будемо обчислювати НСК кількох чисел, заносячи їх до масиву С. Цей масив
Категорія: Інформатика | Додав: stdynzosh (18.03.2009) | Автор: Олександр
Переглядів: 2260 | Рейтинг: 0.0/0
Усього коментарів: 0
Додавати коментарі можеть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]